Вони теж, як і дорослі, переживають , сумують, радіють, навіть діляться тим, про що думають, що сьогодні турбує.
Не про школу, не про друзів, частіше усього- про війну…
Дехто пам’ятає свій будинок у Харькові , подвір’я, де з друзями ганяв у футбол, а сьогодні там величезна та глубока дірка від авіабомби, яку скинули вороги.
-,, Там якраз під’їхала машина сусіда нашого,і від неї нічого не залишилося, нічого…
Я досі переживаю, чи був там ,з татом, мій друг Санько, чи ні.
Мама сказала, що, мабуть, вони з тіткою Надєю поїхали кудись раніше, але чомусь здається, що моя мама мені не каже правду.
Бо я бачив, як вона плакала. Сашка більш шкода, ніж усі іграшки мої та навіть цілого світу. , “
Отакі історії розповідають наші дітки.
Це по ним, по їхнім дитячим душам пройшлась війна важкими чоботами.😢😢
І ніхто ніколи це не зітре з пам’яті НІКОЛИ😥
Дітям своим будуть розповідати!
А ще будуть розповідати, як у непрості часи війни,коли жили , як біженці, тьотя Ксюша передала подаруночки- зубні пасти для діточок!
І ще будуть пам’ятати, як раділи та посміхалися усі, навіть самі похмурі дитячі обличчя!
Дякую щиро другові, Олександр Миколайович Бованенко що ти допомагаєш і даруєш діткам не тільки подаруночки, але насамперед даєш можливість посміхатися, бо це- як ліки на поранені дитячі душі!
Разом до ПЕРЕМОГИ❗️🇺🇦
