Чесно, майже більше півтора роки ні про що, своє, не думалось…
Про війну, про дітей, про наше село під Ізюмом- оце мої думки, та про воїнів, наших синочків, мох думки та молитви. Думки, аби нагодувати, аби щось дати саме їм, онукам.
Аж ось- мені подарунок!
Та я ніколи не пила таке смачне !
Спортивна вода, о, мабуть, з м’ятою!
Це ж така прекрасна людина, яка турботу проявила та прислала!
Не у воді справа…
Хоч і смачна справді.
У співчутті! 🙏🏻
Це ж – немов людина сама мені сказала: тримайтесь, рідненькі, переможемо обовязково❗️🇺🇦
Така велика вдячність від нас, переселенців, від усіх людей! Передайте, будь ласка! “
