Для тих, кого не видно на екранах, хто мовчки пережив своє і чиї ноги давно не знали тепла.
Сотні, тисячі пар взуття. Ми не завжди публікуємо фото. Часто — лише кілька. Бо це не про піар. Це про гідність. Про людяність. Про дотик до чужого болю.
Часом доводиться чути: «Фонд? Та туди ж зливаються всі гроші світу!» І хочеться відповісти чесно. Ні, не зливаються. Ні, фонд — це не чарівна скарбничка, яку ти створив — і далі все буде. Нічого не буде. Без праці, без болю, без власного внеску — не буде нічого.
Ми вкладаємо власні кошти. Ми віримо. І поруч з нами — наші друзі, люди, які теж вірять, що разом ми можемо більше.
Ми щиро вдячні за поради, як нам витратити власні фінанси. І особливо дякуємо тим, хто не дає порад, а дає руку. Бо тільки разом ми можемо обігріти чиюсь змерзлу старість, заспокоїти чиюсь втомлену душу, встигнути туди, де вже майже здалися.
Дякуємо за кожне добре серце, що б’ється в унісон з нашим.
Дякуємо кожному, хто поруч. Хто не минає чужу старість. Бо турбота — це не бюджет. Це вибір. І ми обираємо діяти.
Просто хочеться, щоб кожен, хто залишився з нічим, відчув — він не сам. І ми поруч не для галочки, а по-справжньому. По-людськи.
