Це той приємний час, коли посміхаються та радіють усі, і дорослі, і маленькі.
“- Я так люблю подарунки!
У мене дома такий песик був на холодильнику!”
( хлопчик із розбитого та окупованого Маріуполя)
“- Вау! Це мені?
Звідкіля ви знаєте, що я котиків люблю?”
( дома, у Бахмуті, у дівчинки були аж сім котиків!
Немає ні дому, ні шістьох улюбленців )
Мовчазна дитина років шести, посміхнулась та промовила:
«- Дякую.»
А мама плаче. Бо дитина майже НЕ РОЗМОВЛЯЛА після обстрілу, під який потрапили на машині торік.
-«Який пінгвінчик гарний!»
Можна я вас обійму?
Хочу додому, зробимо з Танєю саморобку !»
Старша сестричка стоїть із сльозами на очах, бо після пережитого жаху війни дівчинка погано контактувала навіть із знайомими… (дитина із Куп’янська, де жили у підвалі майже місяць!)
Ці емоції, посмішки, радісні оченята діточок – вам, прекрасні люди, щирі, з добрими серцями-
Це ви так багато років піклуєтеся про дітей, радуєте подарунками, лікуєте своїм добрим ставленням та турботою дітей, для яких, нажаль, війна триває все їхнє життя.
Величезна та щира вам, друзі, подяка від мам та діточок – переселенців!
