«Чим більше часу ми знайомі, Оксаночко @ksyhalazebnik , тим більше розумію, яку велику справу Ви з Вашими друзями робите.
Також знаю, що кожного разу, як читаєте звіти, плачете. Бо кожну історію через серце пропускаєте, Ні, не тільки історію, а й краплинку життя людини, яка на фото, і до яких дотяглись Ваші руки- обійми.
Не часто виходить відео зняти, нажаль. Але люди часто просто діляться тим, що переживають. Одна бабуся розповіла, як летіли ракети над Слов’янськом, маленькі онуки падають на підлогу, голівками під стіл, закриваючи обличчя долоньками…
Не плачуть…
Тихенько моляться, як бабуся навчила…
Плачуть потім…
Літній чоловік розповів, як важко виживати самотньому, бо залишився без рідних, і скільки каши можна зварити з паштетом і як це буде смачно…
Отаких людей, дехто – переселенці, дехто виживає у Словʼянську, дуже близько до військових дій, Ви порадували смачним паштетом!
За що щиро люди Вам дякують!
